Сенат США у п’ятницю схвалив законопроєкт Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026, який значно розширює санкційний тиск на російську енергетику та надає президенту США право запроваджувати мита до 500% на імпорт російських товарів.

За документ проголосували 86 сенаторів, проти — 11, повідомляє New York Post. Тепер законопроєкт має пройти Палату представників, яка повернеться після літньої перерви 31 серпня, після чого його має підписати президент США. До цього моменту нові санкції та тарифи не набувають чинності.

Законопроєкт став переробленою версією санкційної ініціативи, яку Конгрес обговорював із 2025 року. Початковий варіант справді передбачав 500%-ві тарифи практично для всіх країн, які купували російські нафту, газ і уран. В остаточній сенатській версії цей механізм суттєво звузили.

500% — безпосередньо для російських товарів

Якщо закон набуде чинності, президент США має протягом 30 днів отримати повноваження підвищити мита на всі товари російського походження, що імпортуються до США, до 500% їхньої вартості.

У тексті окремо перелічені нафта, природний газ, СПГ, нафтопродукти, нафтохімічна продукція, вугілля та інші російські товари.

Причому ці мита нараховуватимуться додатково до вже існуючих американських тарифів, антидемпінгових та інших зборів.

На практиці мито у 500% фактично робить більшість прямого російського експорту до США комерційно безглуздим.

Наприклад, за митної вартості товару $1 млн додаткове мито теоретично може сягнути $5 млн.

Однак значення цього механізму для російського експорту обмежене тим, що прямий товарообіг Росії та США вже суттєво скоротився після запровадження попередніх санкцій.

Значно чутливішим для світової торгівлі може виявитися другий механізм — так звані вторинні тарифи.

Президент зможе встановлювати мита до 100% на всі товари, що імпортуються до США з держав, які входять до п’ятірки найбільших покупців російської нафти або природного газу.

Щоб країна потрапила під цей механізм, вона має продовжити нові закупівлі російської сировини через 30 днів після набуття законом чинності та одночасно входити до топ-5 імпортерів за обсягом за попередні 12 місяців.

Під потенційним ризиком перебувають насамперед Китай та Індія. Reuters зазначає, що залежно від структури поставок до відповідного списку можуть також потрапляти окремі європейські держави та Японія. Сам закон конкретні країни заздалегідь не перелічує.

Це означає, що мито застосовуватиметься не до російської нафти, яку купила, наприклад, Індія, а потенційно до всього індійського експорту до США.

Саме тому механізм є значно серйознішим інструментом тиску, ніж звичайні санкції проти російських компаній.

Умовно: країна отримує вибір — продовжувати великі закупівлі російської енергії та ризикувати доступом своїх товарів на американський ринок або скорочувати імпорт із Росії.

Окремо закон дозволяє запроваджувати мита до 100% проти п’яти найбільших держав, які, за оцінкою США, сприяють обходу санкцій на російську нафту.

Таким чином, санкційний механізм поширюється не лише на покупців російської сировини, а й на країни, через які можуть проходити схеми її перепродажу, транспортування або приховування походження.

Крім того, законопроєкт передбачає додаткові санкції проти російського «тіньового флоту» — танкерів і пов’язаних із ними компаній, що використовуються для перевезення російських енергоносіїв в обхід західних обмежень.

Американська влада має переглядати список найбільших покупців і потенційних порушників кожні 180 днів, тому склад країн під ризиком може змінюватися разом із торговельними потоками.

У законопроєкті передбачено застереження для держав, які імпортують російський природний газ.

Мита можуть не застосовуватися, якщо на відповідну країну припадає менше 15% усього російського експорту природного газу і вона одночасно здійснює суттєві кроки щодо скорочення залежності від російського газу.

Ця норма особливо важлива для європейських держав, які, як і раніше, отримують частину російського газу, але поступово скорочують його закупівлі.

Поширюване твердження про додаткові 100%-ві мита на найбільших покупців російського урану не відповідає нинішній редакції законопроєкту. У початковому варіанті уран справді фігурував у механізмі 500%-вих вторинних тарифів. Однак після переговорів із Білим домом цей механізм було змінено.

У нинішньому документі російський уран регулюється окремо.

Закон вимагає реалізації обмежень на імпорт російського урану до США та передбачає санкції проти керівництва, менеджменту та контролюючих акціонерів Росатому і пов’язаних із ним структур.

Тарифи — лише одна частина пакета

Закон передбачає обов’язкові санкції проти вищого політичного та військового керівництва РФ, низки великих російських фінансових організацій, державних компаній та іноземних осіб, які підтримують російський оборонно-промисловий комплекс.

В офіційному огляді законопроєкту окремо називаються Центральний банк РФ, Сбербанк і Газпромбанк.

Санкції також поширюються на великі енергетичні проєкти, включаючи Yamal LNG, Arctic LNG 1, Arctic LNG 2 та Arctic LNG 3, а також майбутні російські проєкти в Арктиці.

Для американських осіб передбачається заборона на нові інвестиції в РФ і російську енергетику, купівлю російського суверенного боргу, низку фінансових переказів російській державі, а також експорт американської енергетичної продукції до Росії.

Ще одна важлива особливість закону — президент отримує можливість змінювати інтенсивність вторинних тарифів.

Ставка може становити від нуля до 100% залежно від поведінки конкретної країни та обсягу закупівель російської енергії.

Якщо держава скорочує закупівлі, американський торговий представник зможе зменшити тариф. Якщо імпорт збільшується — тиск може бути посилено.

Президент також отримує право тимчасово відмовитися від застосування окремих санкцій або мит, якщо офіційно підтвердить Конгресу, що такий крок відповідає національним інтересам США.

Таким чином, новий закон є не автоматичною торговельною блокадою Китаю, Індії або інших покупців російської нафти, а інструментом, який Білий дім зможе використовувати для переговорного тиску.

Іранська частина законопроєкту має дещо інший характер.

До пакета додано продовження на п’ять років існуючих американських санкційних повноважень проти енергетичного та збройового секторів Ірану, строк дії яких мав закінчитися наприкінці 2026 року.

Тому твердження, що Росія та Іран отримають повністю однаковий режим «500%-вих санкцій», є некоректним.

Головний новий тарифний механізм спрямований саме проти Росії та найбільших покупців російських енергоресурсів, тоді як іранська частина насамперед зберігає вже існуючі санкційні повноваження США.

Чому новий механізм вважається особливо жорстким

Ключова ідея закону полягає в тому, щоб впливати не лише безпосередньо на російську економіку, а й на покупців російської сировини.

Після 2022 року Росія перенаправила значну частину нафтового експорту з Європи до Азії. Тому обмеження лише американського або європейського ринку не припиняє надходження нафтових доходів до російського бюджету.

Новий механізм намагається змінити цю ситуацію через доступ до американського ринку.

Для великих експортерів на кшталт Китаю та Індії потенційне мито до 100% на товари, що постачаються до США, може мати набагато більшу економічну вагу, ніж вигода від купівлі російської нафти зі знижкою.

Саме тому автори законопроєкту розраховують поставити найбільших покупців перед економічним вибором між торгівлею з Росією та збереженням повноцінного доступу до ринку США.

При цьому наслідки такого механізму можуть бути значними і для самої американської економіки. Reuters повідомляв, що частина демократів і республіканців побоюється зростання вартості імпорту, відповідних торговельних заходів і надмірного розширення тарифних повноважень президента.

санкції США

The US approved new sanctions against Russia and Iran