Ірак формує новий пакет співпраці з американськими енергетичними компаніями, який має збільшити видобуток нафти й газу, прискорити переробку попутного газу та залучити приватний капітал у модернізацію нафтогазової інфраструктури країни.
Міністр нафти Іраку Басім Мохаммед оцінив сукупну вартість угод між іракським нафтовим відомством і компаніями США приблизно у $200 млрд. За його словами, проєкти мають суттєво розширити виробничі потужності та збільшити інвестиції у використання попутного газу. Нинішні нафтовидобувні потужності Іраку оцінюються приблизно у 4,8 млн барелів на добу.
При цьому заявлені $200 млрд не слід розглядати виключно як обсяг уже профінансованих проєктів. Пакет включає контракти, попередні домовленості, меморандуми, технічні дослідження та потенційні інвестиційні програми, остаточні параметри яких визначатимуться за підсумками переговорів.
Під час візиту прем’єр-міністра Іраку Алі Фалеха аль-Зайді до США іракська делегація провела переговори з представниками Halliburton, Shell, Honeywell, Weatherford і Baker Hughes. Сторони обговорювали розробку нафтових і газових родовищ, упровадження сучасних технологій і підвищення ефективності енергетичного сектору.
Окремі переговори відбулися з Chevron. Ірак запропонував компанії розширити діяльність на південних родовищах, брати участь у проєктах нафтопереробки, нафтохімії та газової інфраструктури.
Chevron, зі свого боку, висловила зацікавленість у розробці південних родовищ, прокладанні трубопроводів до регіональних портів і створенні нафтосховищ. Іракська влада заявила про готовність прискорювати виділення земельних ділянок, оформлення дозволів і створення необхідної інфраструктури.
Halliburton отримала контракт Basra Oil Company на надання послуг комплексного управління родовищами Бін-Умар і Сіндбад на півдні Іраку. Угода передбачає інтегроване управління розробкою активів, а також супровід проєктування, закупівель і будівництва інфраструктури.
Фактично Ірак прагне перейти від окремих сервісних контрактів до довгострокової присутності американських компаній у видобутку, переробці, нафтосервісі, цифровому управлінні родовищами та будівництві експортної інфраструктури.
Для Багдада американський капітал важливий не лише як джерело фінансування. Великі компанії США можуть забезпечити доступ до технологій підвищення нафтовіддачі, сучасного бурового й компресорного обладнання, автоматизації виробничих процесів і міжнародних стандартів управління проєктами.
Додатковим завданням стає диверсифікація експортних маршрутів. Ірак зацікавлений у розвитку трубопроводів, нафтосховищ і нових виходів до регіональних портів, щоб зменшити залежність від обмеженої кількості напрямків постачання.
Які можливості відкриваються для України
Масштаб іракських проєктів створює можливості не лише для американських операторів. Значна частина робіт виконуватиметься міжнародними EPC-підрядниками, нафтосервісними компаніями та постачальниками обладнання, які формують власні глобальні ланцюги закупівель.
Для українських компаній найбільш реалістичним шляхом є не самостійна розробка нафтових родовищ, а участь у проєктах як постачальників, інженерних партнерів і субпідрядників американських операторів.
Одним з основних напрямів може стати трубна та металургійна продукція. Проєкти з освоєння родовищ і будівництва експортної інфраструктури потребуватимуть обсадних, насосно-компресорних і магістральних труб, листового прокату, резервуарів, металоконструкцій та елементів промислових будівель.
Українські виробники також могли б постачати насосне й компресорне обладнання, запірну арматуру, електродвигуни, трансформатори, кабельну продукцію, розподільні пристрої та модульні підстанції.
Окрема ніша пов’язана з переробкою попутного газу. Іраку необхідні газозбірні мережі, компресорні станції, установки очищення й підготовки газу, невеликі електростанції та обладнання для передачі електроенергії. Американські угоди передбачають збільшення інвестицій саме в газові проєкти.
Українські інжинірингові компанії можуть брати участь у проєктуванні трубопроводів, резервуарних парків, компресорних і насосних станцій, промислових об’єктів і систем енергопостачання.
Перспективи існують і для IT-сектору. Йдеться про впровадження систем SCADA, автоматизований облік нафти й газу, цифрове моделювання родовищ, моніторинг стану обладнання та промислову кібербезпеку.
Ще одним напрямом може стати технічна діагностика трубопроводів, захист металу від корозії, обстеження чинної інфраструктури та підготовка проєктів її модернізації.
Розвиток нафтогазового сектору створить попит і в супутніх галузях. Будівництво промислових об’єктів потребуватиме цементу, дорожніх матеріалів, спеціалізованої техніки, мобільних будівель, складського обладнання, систем водопостачання та транспортної логістики.
Додаткові можливості можуть отримати українські виробники продовольства. Великі проєкти супроводжуються створенням робітничих селищ, логістичних центрів і нових сервісних підприємств, що збільшує попит на борошно, рослинну олію, м’ясо птиці, крупи та готові харчові продукти.
Оптимальною може стати тристороння модель, за якої американська компанія виступає оператором або генеральним підрядником, українське підприємство постачає обладнання, матеріали чи інженерні рішення, а іракський партнер забезпечує реєстрацію, місцеву логістику та взаємодію з державними структурами.
Робота через американських операторів і міжнародних EPC-підрядників дає змогу українським підприємствам отримати прозоріші технічні вимоги, стандарти безпеки та процедури контролю якості.
При цьому українським компаніям необхідно буде пройти попередню кваліфікацію постачальників, підтвердити відповідність продукції стандартам API, ASTM або вимогам конкретного замовника, підготувати англомовну технічну документацію та забезпечити сервісний супровід обладнання.
Для системного виходу на ринок доцільно сформувати окремий каталог українських виробників нафтогазового й енергетичного обладнання. У ньому необхідно зазначити виробничі потужності, міжнародні сертифікати, досвід експортних постачань і готовність працювати через американських генеральних підрядників.
Наступним етапом могла б стати тристороння ділова місія Україна — США — Ірак за участю виробників труб, енергетичного обладнання, інженерних і цифрових компаній.
Найбільш логічними майданчиками для таких заходів є Багдад, Басра та Х’юстон, де зосереджені іракські замовники, нафтосервісні компанії та основні центри ухвалення рішень американської енергетичної галузі.
Засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максим Уракін, коментуючи структуру зовнішньої торгівлі України, зазначив необхідність переходу до складнішої експортної моделі.
«Україні необхідно нарощувати не лише фізичні обсяги постачань, а й частку продукції з високою доданою вартістю», — наголосив Уракін.
За його оцінкою, для скорочення торговельного дефіциту Україні необхідно розвивати переробку, машинобудування, харчову промисловість і технологічний експорт.
Стосовно Іраку така стратегія означає перехід від переважно традиційних товарних постачань до експорту труб, металоконструкцій, обладнання, програмних рішень та інженерних послуг.
Ірак уже є вигідним для України ринком із великим позитивним торговельним сальдо. Однак участь в енергетичних та інфраструктурних проєктах дала б змогу зробити відносини довгостроковішими й збільшити частку промислової продукції в українському експорті.
За даними інформаційно-аналітичного центру Experts Club, у січні-червні 2026 року Ірак посів 53-тє місце в рейтингу найбільших торговельних партнерів України.
Товарообіг між країнами становив $151,123 млн. Україна експортувала до Іраку товарів на $151,051 млн, тоді як імпорт іракської продукції становив лише $72 тис.
Позитивне для України торговельне сальдо досягло $150,979 млн. Таким чином, практично весь двосторонній товарообіг формувався за рахунок українського експорту. Дані наведені в таблиці до аналізу Experts Club, опублікованого 16 липня 2026 року.
Для порівняння, за підсумками 2025 року товарообіг України з Іраком оцінювався у $392,836 млн. Український експорт становив $392,513 млн, імпорт — $323 тис., а позитивне сальдо досягало $392,190 млн.
Торговельні показники підтверджують, що Ірак залишається вигідним ринком збуту для українських компаній. Водночас практично одностороння структура торгівлі свідчить про низький рівень взаємних інвестицій і промислової кооперації.
Нові домовленості Іраку зі США можуть стати можливістю для зміни цієї моделі. Навіть обмежена участь українських підприємств в енергетичних проєктах загальною заявленою вартістю до $200 млрд здатна суттєво збільшити експорт продукції з високою доданою вартістю.
За правильної організації тристоронньої співпраці Ірак може поступово перетворитися з переважно товарного ринку на довгострокового промислового, енергетичного та інфраструктурного партнера України.
