Лідери правлячих націоналістичних партій Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії 14 вересня в Кардіффі підписали меморандум про співпрацю, який закріплює право їхніх народів самостійно визначати своє конституційне майбутнє та закликає уряд Великої Британії готуватися до можливих конституційних змін.
Документ підписали лідер Шотландської національної партії (SNP) і перший міністр Шотландії Джон Суїнні, лідер Plaid Cymru і перший міністр Уельсу Рун ап Іорверт, а також віце-президент Sinn Féin і перший міністр Північної Ірландії Мішель О’Ніл. У зустрічі також брала участь президент Sinn Féin Мері Лу Макдональд.
При цьому учасники зустрічі виступали як лідери своїх партій, а не від імені урядів Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії. Це особливо важливо у випадку Північної Ірландії, де влада розділена між Sinn Féin та Демократичною юніоністською партією (DUP). Заступниця першого міністра Емма Літтл-Пенгеллі з DUP заявила, що О’Ніл не має повноважень підписувати подібні документи від імені уряду Північної Ірландії.
Головною політичною формулою меморандуму став заклик до британського уряду «готуватися, планувати та сприяти конституційним змінам в Уельсі, Шотландії та Північній Ірландії». Сторони також підтвердили право кожної з трьох націй визначати своє майбутнє демократичним шляхом.
При цьому очікуваної більш жорсткої вимоги щодо негайного проведення референдумів про вихід зі складу Великої Британії у формулюваннях меморандуму, опублікованих британськими ЗМІ, немає. Йдеться насамперед про визнання принципу самовизначення, створення механізмів для майбутніх конституційних змін та відмову Лондона блокувати демократичний вибір, якщо відповідна підтримка сформується в самих регіонах.
Суїнні заявив, що Велика Британія перебуває в «переломному моменті конституційних змін» і що мешканці кожної з трьох територій повинні мати можливість самостійно визначати своє майбутнє. Раніше, 10 вересня, він звернувся до прем’єр-міністра Великої Британії Енді Бернема з пропозицією створити юридичний механізм, який дозволив би провести новий референдум щодо незалежності Шотландії за наявності відповідного суспільного мандата.
Шотландський уряд ще 28 серпня опублікував проєкт нового закону про референдум із тим самим питанням, яке використовувалося у 2014 році: «Чи повинна Шотландія бути незалежною країною?». Законопроєкт планується внести до парламенту після отримання необхідних повноважень від Вестмінстера.
У Північній Ірландії ситуація юридично відрізняється. Можливість проведення голосування щодо об’єднання з Ірландією вже передбачена Белфастською угодою 1998 року. Рішення про призначення такого референдуму ухвалює британський міністр у справах Північної Ірландії, якщо вважає ймовірним, що більшість мешканців підтримає об’єднання.
У Уельсі постійно діючого юридичного механізму проведення референдуму про незалежність немає. При цьому нинішній уряд Plaid Cymru вважає кінцевою метою незалежність країни, хоча Рун ап Іорверт підкреслює, що конкретних термінів такого голосування поки що немає і рішення має залежати від позиції самих мешканців Уельсу.
Окрім конституційних питань, учасники зустрічі домовилися розширювати співпрацю в економіці, енергетиці, відносинах з Євросоюзом та міжнародній політиці. Націоналістичні партії вважають, що після Brexit та змін політичного балансу всередині Великої Британії у Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії з’являється більше спільних інтересів у відносинах з Лондоном.
Саміт став першим подібним заходом після виборів 2026 року, коли націоналістичні партії та партії, що виступають за самовизначення, одночасно очолили уряди Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії. Однак підписаний документ поки що не має юридичної сили й не запускає автоматично жодного референдуму.
