Рекордна перемога AfD в Німеччині — аналіз наслідків для України від Experts Club

«Альтернатива для Німеччини» виграла вибори 6 вересня у Саксонії-Анхальт (Магдебург) із 43,8%, завдавши серйозного удару Християнсько-демократичному союзу, який до цього довгий час утримував владу в регіоні та особисто федеральному канцлеру Фрідріху Мерцу. При цьому наявних 39 з 83 мандатів депутатів у місцевому парламенті недостатньо для самостійної більшості, і AfD все ще потрібні чужі голоси.

Попередній розподіл голосів і місць виглядає так:

Для створення більшості необхідні 42 депутати. Порівняно з 2021 роком AfD додала 23 відсоткові пункти, тоді як ХДС втратив 19,9 пункти — з 37,1% до 17,2%. Явка при цьому зросла з 60,3% до 77,8%. За оцінками перетоків голосів, наведеними Deutschlandfunk, AfD залучила приблизно 170 тисяч німців, що не голосували на попередніх виборах, і перетягнула до себе 83 тисячі людей, які раніше підтримували ХДС. Отже, партія виграла насамперед завдяки мобілізації місцевого електорату.

Ключ до формування уряду тепер мають п’ять депутатів "Альянсу Сари Вагенкнехт" (BSW). Найпростіша арифметика демонструє складність конфігурації можливих коаліцій:

Домовленостей щодо жодного з цих варіантів поки немає. Стійка більшість без AfD потребує взаємодії одразу п’яти партій, частина з яких може підтримувати прем’єра й бюджет, залишаючись поза урядом. Найбільш очевидним партнером AfD є "Альянс Сари Вагенкнехт": обидві сили виступають проти санкційної політики щодо Росії та критикують підтримку України. Представники BSW у землі заявили про готовність до розмов і співпраці за окремими напрямами. Однак станом на 7 вересня між готовністю домовлятися і згодою обрати Ульріха Зіґмунда прем’єром залишається істотна дистанція. BSW пропонував надпартійного керівника уряду та заявляв, що не хоче обирати ані Зіґмунда, ані кандидата ХДС Свена Шульце.

ХДС, СДПН, «Зелені» й «Ліві» співпрацю з AfD відкидають. Тому її найкоротший шлях до влади — коаліція з BSW або його підтримка уряду меншості. Перешкода — небажання Зіґмунда йти на програмні компроміси; федеральне керівництво AfD демонструє більшу гнучкість. AfD також звернулася по підтримку до окремих консервативних депутатів. Таємне голосування залишає можливість відхилення від партійної лінії, але підтвердженої групи перебіжчиків із ХДС наразі немає. За статтею 65 земельної конституції у перших двох турах обрання прем’єра потрібні 42 голоси. Другий тур проводиться протягом семи днів після невдалого першого. Якщо результату немає, протягом наступних 14 днів парламент вирішує питання дострокового завершення своїх повноважень. Якщо розпуск не підтримано, відбувається третій тур, де достатньо більшості поданих голосів; утримання не враховуються.

Тут є важлива деталь: саме утримання всього BSW не гарантує перемоги AfD. Якщо Зіґмунд одержить 39 голосів, а узгоджений кандидат інших чотирьох партій — також 39, виникне нічия. За такої конфігурації вирішальним може стати навіть один голос або утримання когось із суперників. Обрання прем’єра також не забезпечує автоматичної підтримки бюджету й законів. Новий ландтаг має зібратися до 6 жовтня; остаточного строку обрання прем’єра немає. До передачі влади уряд Шульце продовжує виконувати обов’язки. Самостійно призначити перевибори AfD не може.

Навіть залишившись в опозиції, AfD матиме значний вплив. Її 39 депутатів можуть заблокувати зміни земельної конституції, для яких потрібні дві третини складу — щонайменше 56 голосів. Інші партії разом мають лише 44. Це дає партії інституційний вплив незалежно від міністерських портфелів.

Уряд AfD отримав би повноваження щодо освіти, культури, поліції, земельної адміністрації, регіональної інфраструктури та бюджету. Земельні органи також виконують значну частину федеральних законів. Кадрові й фінансові рішення здатні змінити повсякденну практику, але обмежені Основним законом, федеральними нормами, правом ЄС і судовим контролем.

"Перемога AfD у Саксонії-Анхальт посилює політичну невизначеність у Німеччині та створює для України ризики на кількох рівнях. Земельний уряд має обмежені можливості безпосередньо змінювати зовнішню політику держави, але отримує адміністративні ресурси, представництво в Бундесраті та значно більшу публічну вагу. Через ці інструменти партія може впливати на загальнонімецьку дискусію про санкції, військові витрати й навіть підтримку українців. Особливо відчутним цей вплив стає тоді, коли федеральна коаліція втрачає довіру виборців і змушена шукати способи відновлення підтримки", — вважає засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максим Уракін.

Земельний осередок AfD ще з 2023 року класифікується місцевою службою захисту конституції як достовірно правоекстремістське утворення. Партія заперечує цю оцінку, адже судової заборони її діяльності вона не означає. У програмі самої AfD передбачені зміни діяльності цієї служби, тому можливий контроль партії над профільною адміністрацією створює конфлікт інтересів.

AfD пропонує спрямовувати культурне фінансування на утвердження німецької ідентичності й обмежувати інклюзивне навчання. Для українців, що мешкають в Саксонії-Анхальт, значення матимуть насамперед рішення щодо мовної підтримки, інтеграційних проєктів і громадських організацій.

Статті 32 і 73 Основного закону відносять зовнішні відносини й оборону до компетенції федерації. Земля може розвивати міжнародні контакти у своїх сферах, а відповідні договори укладати за згодою федерального уряду. Самостійно змінити союзницькі зобов’язання ФРН вона не може. Магдебург не може вивести ФРН із НАТО чи єврозони, скасувати федеральні дозволи на експорт зброї або санкції ЄС. Однак офіційний статус дозволятиме проводити зустрічі з російськими представниками та просувати ініціативи проти курсу Берліна.

Федеральним каналом впливу стане Бундесрат — орган представництва земельних урядів. Саксонія-Анхальт має чотири з 69 голосів; звичайна більшість становить 35. Голоси землі подаються єдиним блоком. Вплив AfD на них залежатиме від складу нового уряду та порядку узгодження його позиції. Чотири голоси можуть стати вирішальними за близького результату, але самостійного вето не дають. Для блокування законів, які потребують згоди Бундесрату, знадобляться союзники в інших землях. Особливо помітним її вплив може бути у питаннях земельних фінансів, адміністративних обов’язків або витрат на прийом біженців.

Федеральний бюджет має інший механізм, при його формуванні Бундесрат може ініціювати погоджувальну процедуру та заявити заперечення, які Бундестаг (нижня палата) здатний подолати. Тому версії, що Саксонія-Анхальт тепер зможе одноосібно перекрити німецькі військові асигнування Україні, не відповідає устрою бюджетного процесу.

"Для України курс на послаблення санкцій і відновлення широкої економічної співпраці з Росією створює подвійний ризик. Він може збільшити доступні Москві ресурси та водночас послабити готовність європейських партнерів фінансувати українську стійкість. Особливо небезпечно, якщо короткострокову економію почнуть оцінювати окремо від довгострокових витрат на безпеку. Затяжна нестабільність у Європі впливає на інвестиційні рішення, страхування, логістику та державні фінанси, тому ці наслідки також мають бути частиною економічного розрахунку", - зазначає Максим Уракін.

Швидші наслідки можливі для підтримки українців усередині самої землі. Регіональна програма AfD передбачає ініціативи щодо зменшення соціальних виплат українцям, підготовки повернення та відмови від їхнього визнання воєнними біженцями на федеральному рівні. Одночасно партія пропонує відновлювати контакти з Росією. Зазначимо, що тимчасовий захист визначається європейськими та федеральними нормами. У липні 2026 року держави ЄС погодили його продовження до 4 березня 2028 року. Земля не може самостійно анулювати цей режим. Реальний ризик — звуження додаткової регіональної підтримки та ускладнення адміністративної практики.

Загальну політичну заборону на транзит вантажів для України земельний уряд також законно запровадити не може. Проте великогабаритні перевезення, дорожня безпека, погодження руху та цивільне забезпечення потребують взаємодії різних органів. Бундесвер повідомляє про домовленості федерації із землями щодо спрощення погодження військових колон. Менш конструктивна і вороже налаштована адміністрація потенційно здатна створювати затримки, додаткові витрати чи спори щодо окремих процедур. Це можливий сценарій. Додатково, параграф 35 німецьких Правил дорожнього руху встановлює спеціальні права для Бундесверу, а за визначених умов — для союзницьких сил і залучених ними перевізників. Для військ НАТО існують також спеціальні домовленості. Їх застосування залежить від типу перевезення та правових умов.

Політична заборона федеральної оборонної діяльності виходила б за компетенцію землі й могла б стати предметом судового спору. Земельний уряд також не контролює всю німецьку залізничну й авіаційну логістику.

У регіоні є військова інфраструктура. Важливо розрізняти установи Бундесверу, багатонаціональні програми та командні структури НАТО.

Публічно відомі військові об’єкти на території Саксонії-Анхальт.

Не слід змішувати й різні механізми допомоги Україні. EUMAM Ukraine — навчальна місія Європейського Союзу, в якій Німеччина відіграє значну роль. НАТО має окреме командування NSATU у Вісбадені, в землі Гессен, яке координує постачання та навчання, а механізм PURL передбачає закупівлю партнерами потрібного Україні американського озброєння з координацією НАТО. Жодна з цих структур не підпорядкована уряду Саксонії-Анхальт.

Рішення НАТО ухвалюються консенсусом держав-членів; німецьку позицію представляє федеральна влада. Земельний уряд окремого голосу не отримає. Якщо ж AfD згодом визначатиме федеральну політику, вона зможе переглядати німецькі внески, участь у програмах і підтримку спільних рішень навіть без формального виходу з Альянсу.

"Для України визначальним індикатором буде поведінка федеральної влади: збереження фінансування, темпів постачання, навчальних програм і підтримки спільних рішень союзників. Паралельно слід відстежувати регіональні зміни, які можуть безпосередньо зачепити українців у Німеччині — фінансування інтеграції, мовної підтримки та громадських ініціатив. Саме тут наслідки зміни земельного уряду можуть проявитися швидше, ніж у рішеннях щодо міжнародної безпеки", — наголосив Олексій Федінський, директор інформаційно-аналітичного центру Experts Club.

Зовнішньополітична програма AfD не зводиться лише до припинення поставок зброї. Її федеральний документ 2025 року проголошує пріоритет національних інтересів, критикує політику, засновану на цінностях, і передбачає більшу самостійність Німеччини у багатополярному світі. Партія виступає проти подальшого розширення НАТО та ЄС на схід, бачить Україну нейтральною, поза НАТО та Євросоюзом. Відносини з Росією партія пов’язує передусім із відновленням економічних зв’язків та енергопостачання. В інтерв’ю Reuters у червні 2026 року Аліс Вайдель закликала повернути російські нафту й газ, представляючи дешеву енергію як важливу умову успіху німецької промисловості. Це центральний елемент її аргументації на користь зміни санкційної політики.

Земельна програма конкретизує цей курс вимогами домагатися припинення енергетичних санкцій і відновлення використання Nord Stream. Проте сам уряд у Магдебурзі не має повноважень реалізувати такі обіцянки. AfD подає відновлення зв’язків із Росією як відповідь на високі витрати промисловості. Слабке місце цього аргументу — ризик нової енергетичної залежності. Для України такий курс загрожує зменшенням тиску на РФ без співмірних гарантій безпеки. При цьому, 24 лютого 2022 року Вайдель і Тіно Хрупалла публічно засудили російський напад та закликали вивести війська.

У «мирній ініціативі» 2023 року AfD пропонувала припинення вогню, міжнародне посередництво, поступове зменшення військової підтримки України та санкцій, спеціальні механізми для окупованих територій і нові голосування під міжнародним наглядом. Партнерство України з ЄС пов’язувалося з відмовою від членства в ЄС і НАТО. Для Києва принциповою є інша послідовність, коли спершу йдуть надійні гарантії безпеки та продовження допомоги в очікуванні домовленостей. Тому підхід АдН може послабити переговорну позицію України, якій необхідно розуміти, хто стримуватиме можливий повторний напад.

Щодо НАТО AfD не обмежується простим гаслом негайного виходу. У федеральній програмі членство зберігає важливу роль до створення незалежного європейського військового союзу. Партія також відводить значну роль ОБСЄ та прагне добрих відносин зі США. Одночасно Альтернатива підтримує відновлення обороноздатності Бундесверу і введення військового обов’язку. Вона також заперечує проти розміщення далекобійних американських систем у Німеччині.

Таким чином, сильніша національна армія у моделі AfD не обов’язково означає більше допомоги Україні, адже це залежить від визначення загроз і готовності підтримувати партнерів.

Всередині AfD також є відмінності. Навесні 2026 року вимога Хрупалли щодо виведення американських військ викликала заперечення Беатрікс фон Шторх, яка наголошувала на недостатній готовності Німеччини до самостійної оборони та необхідності узгоджувати кроки із союзниками. Тому конкретний темп можливого віддалення від США залежав би від внутрішнього балансу партії та коаліційних умов.

Європейська політика AfD передбачає перетворення ЄС на «союз європейських націй» із поверненням значної частини повноважень державам. Федеральний центр політичної освіти звертає увагу на зміну формулювань: у програмі 2021 року була пряма вимога виходу з ЄС, тоді як у програмі 2025-го акцент зроблено на його перебудові. Окремо партія зберігає вимогу виходу Німеччини з євросистеми. Для України це загрожує і блокуванням вступу, і послабленням колективних інструментів підтримки — фінансування, санкцій та довгострокових програм. Посилення національних блокувань зробило б європейські рішення менш передбачуваними.

"Оцінюючи наслідки перемоги AfD для військової допомоги Україні, потрібно чітко розуміти розподіл повноважень у німецькій федерації. Рішення про зовнішню політику, оборону, союзницькі зобов’язання та основні програми військової підтримки ухвалюються на федеральному рівні. Уряд Саксонії-Анхальт не отримує окремого голосу в НАТО і не може самостійно скасувати федеральне фінансування допомоги Україні. Його представництво в Бундесраті створює можливості впливати на частину законодавчих рішень, однак потребує взаємодії з іншими земельними урядами", - підкреслив Максим Уракін.

У відносинах із Китаєм AfD також ставить у центр економічні інтереси. У заяві від липня 2025 року Вайдель критикувала санкційні погрози китайським компаніям через їхню ймовірну підтримку Росії, стверджуючи, що це шкодить німецькому експорту. Такий підхід може ускладнювати спільний західний тиск на зовнішні канали забезпечення російської економіки та воєнних можливостей.

Подальші місцеві вибори покажуть, наскільки результат Саксонії-Анхальт можна повторити. Найближчий тест — 20 вересня 2026 року, коли голосуватимуть Мекленбург — Передня Померанія та Берлін. У Мекленбурзі — Передній Померанії вересневе опитування Infratest dimap для NDR давало AfD 35%, СДПН — 32%, «Лівим» — 11%, ХДС — 8%, «Зеленим» — 5%, BSW — 4%. Опитування проводилося 26–31 серпня. Це сильні позиції AfD, але значно конкурентніша боротьба за перше місце, ніж у Саксонії-Анхальт. Водночас 56% опитаних воліли б уряд на чолі із СДПН, а 31% — із AfD. Отже, перше місце не дорівнює бажаному прем’єрству. Для коаліційної арифметики істотним буде проходження «Зелених» і BSW.

Берлін має іншу структуру конкуренції. В опитуванні Infratest dimap, оприлюдненому 2 вересня, ХДС отримував 21%, «Ліві» — 19%, AfD та «Зелені» — по 18%, СДПН — 11%. AfD може посилитися, проте підстав прогнозувати тут повторення результату 43,8% немає. Це опитування, а не підсумок майбутнього голосування. На заході країни партія також зросла: на виборах 2026 року вона отримала 18,8% у Баден-Вюртемберзі та 19,5% у Рейнланд-Пфальці. Але ці результати водночас показують, наскільки відрізняються її можливості в різних регіонах. Загальнонімецький успіх вимагатиме розширення підтримки за межами найсильніших східних осередків.

Наступні випробування — земельні вибори 2027 року у Шлезвіг-Гольштейні, Саарі, Північному Рейні-Вестфалії, Бремені й Нижній Саксонії; 2028-го — у Баварії та Гессені. На 2029 рік припадають чергові федеральні вибори та голосування у Саксонії, Тюрингії й Бранденбурзі. Кожен цикл може розширювати вплив AfD, але його підсумок залежить від регіональних умов.

На федеральному рівні вересневе опитування ARD-DeutschlandTrend показувало 27% для AfD проти 21% у ХДС/ХСС; «Зелені» мали 15%, СДПН — 13%, «Ліві» — 12%. Опитування 31 серпня — 2 вересня також зафіксувало лише 15% задоволених роботою урядової коаліції та 13% — роботою Мерца. Це серйозна криза підтримки діючого уряду, що була наявна ще до голосування в Саксонії-Анхальт.

Для Мерца результат підвищує політичний ризик дострокової заміни, але не робить її неминучою. Поразка підриває його обіцянку повернути виборців від AfD, а регіональним керівникам і СДПН дає додаткові аргументи для вимог змінити урядовий курс. У своїй заяві 7 вересня він назвав результати виборів «найсерйознішою поразкою ХДС за останні десятиліття».

«Ми всі глибоко стурбовані. Ми не очікували такого розвитку подій. З учорашнього дня щось змінилося не лише в Саксонії-Ангальт, а й у всій Німеччині. І результати цих виборів матимуть наслідки. У тому числі й для мене особисто. Вони також вплинуть на міжнародну ситуацію. Якщо ви подивитеся лише на тих, хто вітав їх учора, це покаже ступінь міжнародної уваги, яку привертають результати цих виборів», — заявив діючий канцлер.

При цьому у відставку Мерц наразі не збирається, а публічна реакція верхівки ХДС поки спрямована на збереження за ним посади канцлера. Керівниця відомства канцлера. Міністр охорони здоров'я Ніна Варкен, генеральна секретарка партії Франциска Гопперманн і керівник фракції Торстен Фрай виступили проти персональної кризи та за прискорення реформ. Представники СДПН, партнерів ХДС по коаліції, натомість критикують урядову риторику й окремі соціальні рішення.

Низькі рейтинги зараз стримують готовність урядової коаліції до дострокових виборів через ризик утрати місць. Альтернативою за поглиблення кризи може стати погоджена ХДС, ХСС і СДПН заміна канцлера без нового загального голосування.

Основний закон передбачає конструктивний вотум недовіри: Бундестаг має одночасно обрати нового канцлера більшістю від свого складу. За парламенту з 630 місць це 316 голосів. Можливий також шлях добровільної відставки та обрання наступника за конституційною процедурою. Втрата популярності або поразка на земельних виборах самі по собі не припиняють повноважень канцлера.

Серед можливих наступників найпомітнішим є Гендрік Вюст, прем’єр Північного Рейну-Вестфалії від ХДС. Його ім’я вже фігурує в німецьких медіа як варіант заміни Мерца, хоча сам він відкидав актуальність такого переходу. Його переваги — досвід керівництва великою землею та можливість запропонувати інший стиль управління. Потрібна підтримка федерального ХДС, ХСС і СДПН. Маркус Зьодер, голова ХСС і прем’єр Баварії, має власну партійну опору й управлінський досвід. Його висування потребувало б згоди ХДС передати канцлерство сестринській партії та підтримки СДПН. Це можливий сценарій; сам Зьодер публічно виступав за стабільність і підтримку Мерца.

Торстен Фрай важливий насамперед як керівник парламентської фракції, здатний впливати на збереження або зміну більшості. Він очолив ХДС/ХСС у Бундестазі 29 липня 2026 року після відставки Єнса Шпана. Його можна розглядати як потенційну компромісну фігуру за внутрішньої домовленості, але зараз він захищає чинного канцлера.

У СДПН потенційною фігурою є міністр оборони Борис Пісторіус. Але його канцлерство вимагало б поступки ХДС/ХСС молодшому партнерові. За коаліційною логікою це менш реалістично, ніж наступник із Союзу; підтверджених переговорів про висування Пісторіуса немає. Віцеканцлер і міністр фінансів Ларс Клінгбайль був би ключовим переговорником. Автоматично наступником Мерца він не стає: канцлера обирає Бундестаг. Його висування також потребувало б поступки ХДС/ХСС.

Для України можлива заміна Мерца всередині чинної коаліції не дорівнює реалізації зовнішньої політики AfD. Наприклад, Вюст підтримував розвиток партнерства своєї землі з Дніпропетровською областю, а Пісторіус як міністр оборони відповідає за практичну військову підтримку. Водночас персональна прихильність наступника не гарантує незмінних обсягів допомоги: значення матимуть бюджетні рішення та умови нового коаліційного компромісу.

"Українська політика щодо Німеччини повинна включати конкретні пропозиції співпраці з німецькими підприємствами, зокрема, спільне виробництво, енергетичні проєкти, розвиток інфраструктури, участь у відбудові та створення нових виробничих зв’язків. Такі проєкти потребують прозорих правил, захисту інвестицій і зрозумілих механізмів розподілу ризиків. Підтримка України буде політично стійкішою, якщо німецьке суспільство бачитиме її зв’язок із власною безпекою, зайнятістю та довгостроковими економічними можливостями", — зазначає Максим Уракін.

Залишаючись в опозиції, AfD і надалі посилюватиме політичний тиск, зокрема через блокування окремих земельних рішень. В уряді землі партія зможе змінювати регіональні програми й умови підтримки українців. Вплив на федеральну владу створив би вже інший масштаб ризиків — для військового фінансування, санкцій і позиції ФРН у ЄС та НАТО.

Для України визначальним є перехід AfD від виборчого рекорду до здатності формувати уряди. Федералізм обмежує можливості однієї землі зупинити допомогу, але не усуває ризику перегляду курсу всієї держави під тиском партії, чия програма суперечить українським безпековим інтересам.