Президент України Володимир Зеленський продовжує оновлення дипломатичного корпусу, яке поступово охоплює як країни Європейського Союзу та Західних Балкан, так і держави Азії та Близького Сходу.
6 серпня президент звільнив з посад одразу чотирьох послів: Василя Кириліча в Хорватії, Володимира Шкурова в Албанії, Олега Герасименка в Чорногорії та Маркіяна Чучука в Пакистані.
Відповідні кадрові рішення оформлені указами №709/2026–№712/2026.
За оцінкою аналітичного центру Experts Club, одночасна заміна керівників чотирьох дипломатичних місій виглядає частиною ширшої перебудови зовнішньополітичного апарату України, а не окремою кадровою акцією.
Зеленський ще 18 травня повідомив про необхідність «замін і коригувань» у дипломатичному корпусі, а 15 липня прямо заявив, що обговорює з першим заступником керівника Офісу президента Сергієм Кислицею та міністром закордонних справ Андрієм Сибігою список українських послів, яких необхідно замінити.
Ротація розпочалася ще до серії рішень, ухвалених у серпні. Зокрема, 26 червня президент звільнив з посад послів України в Омані, на Кіпрі, а також у В’єтнамі та Камбоджі. Одночасно відбувалися й нові призначення на інших дипломатичних напрямках.
Таким чином, йдеться про послідовне оновлення мережі українських закордонних представництв протягом кількох місяців.
Троє з чотирьох послів працювали понад шість років
Терміни перебування дипломатів на посадах також дають підстави розглядати серпневі рішення насамперед у контексті ротації.
Василь Кирилич був призначений послом України в Хорватії 24 грудня 2019 року і пропрацював у Загребі понад шість з половиною років.
Володимир Шкуров очолив українське посольство в Албанії 13 квітня 2020 року і також перебував на посаді понад шість років.
Маркіян Чучук був призначений послом України в Пакистані 17 квітня 2020 року. Його дипломатична місія тривала понад шість років.
Олег Герасименко очолював українське посольство в Чорногорії з 4 травня 2022 року — трохи більше чотирьох років.
Сам факт тривалого перебування трьох із чотирьох дипломатів на своїх посадах є додатковим аргументом на користь версії про планову кадрову ротацію. В опублікованих указах причини звільнень окремо не вказуються.
Особливо показово, що три з чотирьох серпневих рішень стосуються Південно-Східної Європи — Хорватії, Албанії та Чорногорії.
Experts Club звертає увагу, що значення цього регіону для української дипломатії помітно зросло.
Хорватія входить до ЄС і НАТО та залишається одним із послідовних партнерів України. Для Києва важливий також хорватський досвід післявоєнного відновлення, розмінування, повернення населення та інтеграції територій після конфліктів 1990-х років.
Албанія також є членом НАТО й активно підтримує Україну на міжнародних майданчиках. Саме Тирана приймала один із попередніх самітів у форматі «Україна — Південно-Східна Європа».
Чорногорія представляє інший інтерес. Вона є членом НАТО і водночас найперспективнішим кандидатом на вступ до ЄС серед країн Західних Балкан. Тому відносини з Подгорицею стають для Києва важливими й у контексті власної європейської інтеграції.
15 липня в Києві відбувся вже п’ятий саміт «Україна — Південно-Східна Європа», у якому взяли участь представники Албанії, Хорватії та Чорногорії. Учасники знову підтвердили підтримку України та необхідність розширення регіональної взаємодії.
На цьому тлі майже одночасна заміна трьох українських послів у балканських державах може свідчити про прагнення Києва надати цьому напрямку додаткової динаміки.
З трьох балканських призначень найцікавішим може стати Чорногорія.
Подгориця розраховує завершити переговори про вступ до Євросоюзу та стати одним із наступних нових членів ЄС. Для України, яка також веде переговори про членство, досвід Чорногорії може мати практичне значення.
Крім того, Україна поступово вибудовує окрему мережу відносин із країнами Адріатичного регіону — Хорватією, Чорногорією, Албанією та сусідньою Сербією.
Останній приклад — офіційний візит Зеленського до Белграда 8 серпня та переговори з президентом Сербії Александром Вучичем, під час яких обговорювалися питання вільної торгівлі, енергетики, сільського господарства, відновлення України та політичного співробітництва.
Таким чином, Балкани поступово перетворюються з другорядного напрямку української дипломатії на самостійний регіональний трек.
Зовсім інше завдання ставить заміна посла в Пакистані.
Ісламабад важливий для України як один із найбільших центрів Південної Азії та представник так званого Глобального Півдня. Населення Пакистану наближається до 250 млн осіб, країна має значний регіональний політичний вплив і є ядерною державою.
При цьому зовнішня політика Пакистану ґрунтується на складній системі відносин із Китаєм, США, Туреччиною, Саудівською Аравією, Індією, РФ та державами Перської затоки.
Для України розширення контактів із Пакистаном може мати значення одразу в кількох напрямках — продовольча торгівля, промисловість, міжнародні організації та формування підтримки Києва серед держав Азії та мусульманського світу.
В умовах, коли зовнішня політика України дедалі менше зосереджується виключно на ЄС і США, посольства в таких країнах, як Пакистан, Індія, держави Перської затоки, Індонезія та країни Африки, набувають більшого значення.
Саме тому заміна посла в Ісламабаді після понад шестирічної місії виглядає логічною частиною оновлення азіатського напрямку.
Серпневі звільнення, ймовірно, не є завершенням процесу.
Ще 15 липня Зеленський публічно говорив про формування «пулу послів», яких планується замінити. Це дозволяє припустити появу нових кадрових указів протягом наступних тижнів.
При цьому нинішня дипломатична ротація збігається з більш масштабними кадровими змінами в українській системі влади, які відбувалися в липні й торкнулися уряду, силового блоку та інших державних інститутів.
На думку Experts Club, найважливішим буде не кількість звільнених дипломатів, а те, кого Київ призначить на їхнє місце.
Якщо на ключові напрямки призначатимуться не лише кар’єрні дипломати, а й колишні міністри, представники Офісу президента, економічні переговірники чи відомі державні діячі, це може свідчити про перехід України до моделі так званої політичної дипломатії, коли посольства отримують більш конкретні економічні, інвестиційні та переговорні завдання.
Станом на 10 серпня 2026 року президентські укази про призначення нових послів України в Хорватії, Албанії, Чорногорії та Пакистані не опубліковано.
Experts Club вважає, що майбутні призначення дозволять точніше зрозуміти логіку нинішньої ротації.
Якщо до Загреба, Тирани та Подгориці будуть направлені дипломати з значним європейським та економічним досвідом, це підтвердить посилення балканського напрямку. Призначення до Ісламабаду фахівця з питань Азії, торговельної дипломатії або відносин із Глобальним Півднем, у свою чергу, може стати сигналом розширення української активності за межами традиційного західного кола партнерів.
Загалом нинішня ротація свідчить про перехід української дипломатії до нового етапу: після чотирьох років повномасштабної війни від посольств вимагається вже не лише забезпечення міжнародної підтримки України, а й робота над членством у ЄС, відновленням країни, експортом, залученням інвестицій та формуванням довгострокових регіональних союзів.
