experts.news
Перейти на English
|
Агробізнес

Зупинка олійних заводів України загрожує мільярдним експортним надходженням

Редакція•
Зупинка олійних заводів України загрожує мільярдним експортним надходженням

Масовані російські атаки на українську промисловість у листопаді 2026 року призвели до зупинки низки великих підприємств із переробки олійних культур. Про призупинення виробництва повідомили агрохолдинг «Кернел», «Дельта Вілмар Україна», «Потоки», Ніжинський жиркомбінат і виробник харчових продуктів «Королівський смак».

Події створюють ризик скорочення одного з найбільших джерел валютних надходжень України. За підсумками 2025 року експорт соняшникової олії приніс країні $5,21 млрд, або близько 12,9% усього товарного експорту. Частка соняшникової олії у вартості аграрного експорту становила приблизно 23%.

Відповідні показники підтверджуються даними Державної митної служби, оприлюдненими на державному порталі з підтримки експорту. За інформацією Міністерства економіки, загальний аграрний експорт України у 2025 році становив $22,6 млрд, а весь товарний експорт - $40,37 млрд. Ця статистика показує масштаб загрози: навіть часткова тривала зупинка переробних підприємств може позначитися не лише на виробництві соняшникової олії, а й на закупівельних цінах для аграріїв, роботі транспортної інфраструктури, експортних контрактах і валютному балансі.

Водночас оголошені підприємствами зупинки мають різні причини та ступінь пошкоджень. Поки що немає підстав стверджувати, що вся українська олійна промисловість припинила роботу або що країна вже втратила відповідну частку експорту.

Які підприємства зупинили виробництво

Наймасштабнішим стало рішення «Кернел», оголошене 12 листопада. Компанія запровадила повну технологічну зупинку своїх олійноекстракційних підприємств та припинила закупівлю насіння соняшнику.

Агрохолдинг володіє вісьмома олійноекстракційними заводами із сукупною річною потужністю переробки 3,5 млн тонн насіння. При цьому два підприємства у Харківській області, у Вовчанську та Приколотному, не працюють із 2022 року через війну. Тому загальну встановлену потужність холдингу не можна ототожнювати з потужністю заводів, які фактично працювали напередодні листопадових атак.

За інформацією компанії, російські удари пошкодили виробничі будівлі, обладнання та резервуари. «Кернел» пояснив зупинку необхідністю захистити персонал від ризику пожеж і продовжує відвантажувати продукцію з наявних запасів.

Ситуація торкнулася й інших великих виробників.

«Дельта Вілмар Україна», що входить до міжнародної групи Wilmar, з 12 листопада призупинила роботу всіх виробничих потужностей в Одеській області. Причинами стали загрози безпеці персоналу та постійні аварійні відключення електроенергії. Інформацію про рішення керівництва компанії підтвердило галузеве видання Latifundist.

ТОВ «Потоки», олійноекстракційний завод якого розташований у Дніпрі, з 13 листопада припинило закупівлю та переробку насіння соняшнику. Підприємство послалося на перебої з електропостачанням, безпекові загрози та потребу у відновлювальних роботах після попередніх обстрілів. Завод виробляє олію, шрот та інші продукти переробки соняшнику.

Ніжинський жиркомбінат у Чернігівській області зупинив виробництво після серії російських ударів 10 листопада. Підприємство, яке працює з 1896 року, спеціалізується на переробці соняшнику, сої та ріпаку. Його потужність із переробки соняшнику становить до 1,2 тис. тонн на добу.

Корпорація «Королівський смак», виробник соняшникової олії, майонезу, соусів та іншої харчової продукції, 13 листопада також повідомила про вимушене припинення виробничих процесів і закупівлі олійних культур. Компанія заявила про необхідність скорочення персоналу через проблеми з електропостачанням та воєнні ризики.

Окремо постраждала соєпереробна галузь. Унаслідок російської атаки 8 листопада було пошкоджено підприємство агрохолдингу «Астарта», після чого компанія призупинила його роботу. Це розширює масштаб проблеми за межі безпосередньо соняшникової переробки.

Крім того, у вересні 2026 року після російського удару по Дніпру тимчасово зупинявся завод «Олейна», що належить міжнародній групі Bunge. Однак вересневу зупинку не слід вважати новим рішенням листопада без окремого підтвердження поточного статусу заводу.

Таким чином, протягом одного тижня про зупинку або призупинення роботи повідомили щонайменше шість великих учасників українського ринку переробки олійних культур, включно із соєпереробним підприємством «Астарти». Це не означає припинення діяльності всіх заводів галузі: частина підприємств продовжує працювати, а окремі компанії відвантажують раніше вироблену продукцію.

Соняшникова олія забезпечує майже 13% товарного експорту України

Економічна важливість олійної промисловості визначається не лише масштабом виробництва, а й високою експортною орієнтацією.

Згідно з повідомленням асоціації «Укроліяпром» від 9 жовтня 2026 року, у 2025/26 маркетинговому році українські підприємства переробили 10,2 млн тонн насіння соняшнику та виробили 4,5 млн тонн соняшникової олії.

На зовнішні ринки було поставлено понад 4 млн тонн продукції на суму $5,3 млрд. Це означає, що приблизно 90% виробленої соняшникової олії було експортовано.

Загальна валютна виручка від експорту олій та шротів, вироблених із соняшнику, сої та ріпаку, у 2025/26 маркетинговому році становила $7,8 млрд. Із цієї суми $6,5 млрд припало на рослинні олії та $1,3 млрд - на шроти.

Порівняно з попереднім маркетинговим роком відповідні експортні надходження зросли на 8,3%, або більш ніж на $600 млн.

Ці показники підтверджують, що олійно-жирова галузь є одним із ключових секторів української переробної промисловості, орієнтованих на міжнародні ринки. Україна не просто продає вирощений соняшник. Переважна частина насіння переробляється всередині країни на олію, шрот та іншу продукцію. Це забезпечує попит на промислове обладнання, енергоресурси, транспортні й логістичні послуги, створює робочі місця та податкові надходження.

У разі тривалого припинення переробки частина цих економічних зв'язків може бути втрачена. Навіть якщо аграрії знайдуть можливість експортувати насіння безпосередньо, Україна недоотримає частину доданої вартості, яка створюється в процесі промислової переробки.

Який внесок олійна галузь робить у ВВП України

За даними Державної служби статистики, номінальний ВВП України у 2025 році становив 8,93 трлн грн. Світовий банк оцінює його приблизно у $214,23 млрд.

У такому зіставленні річний експорт лише соняшникової олії на $5,21 млрд відповідає приблизно 2,4% номінального ВВП України.

Однак цей показник не можна вважати безпосередньою часткою олійної промисловості у ВВП.

Валовий внутрішній продукт враховує створену додану вартість, тоді як експортна виручка містить також вартість насіння, електроенергії, пального, проміжних матеріалів та інших витрат.

Для точного визначення внеску виробництва рослинних олій у ВВП необхідні дані про валову додану вартість відповідного виду економічної діяльності. Окремого підтвердженого показника за 2025 рік, який дозволяв би виокремити саме соняшникову переробку, у використаних джерелах немає.

Водночас макроекономічне значення галузі виходить за межі діяльності самих олійноекстракційних заводів. Їхня робота забезпечує економічну активність у сільському господарстві, вантажних перевезеннях, портовій інфраструктурі, оптовій торгівлі та суміжних видах промисловості.

Тому загальний вплив тривалої зупинки переробки на економіку може бути суттєвішим за безпосередню втрату доданої вартості заводами. Водночас точний масштаб такого впливу потребує окремого міжгалузевого розрахунку.

Скільки валютної виручки Україна ризикує втратити

Для оцінки можливих наслідків Experts Club розглянув умовні сценарії зменшення експорту соняшникової олії.

Базою розрахунку взято фактичні експортні надходження 2025 року - $5,21 млрд, або в середньому близько $434 млн на місяць.

Потенційна місячна виручка під ризиком:

Зменшення експорту на 10%

$43 млн

Зменшення експорту на 25%

$109 млн

Зменшення експорту на 50%

$217 млн

Умовний розрахунок Experts Club на основі середньомісячної експортної виручки 2025 року. Це не прогноз фактичних втрат.

У разі скорочення експорту на 25% протягом трьох місяців сума валютної виручки, надходження якої опиниться під ризиком, може становити близько $326 млн.

Однак такі цифри не означають безповоротної втрати всіх відповідних коштів. Експорт може тимчасово підтримуватися складськими запасами, частину виробництва здатні забезпечити інші підприємства, а після відновлення роботи відкладені поставки можуть бути виконані.

Реальні економічні втрати залежатимуть від тривалості простою, масштабу пошкоджень, можливостей альтернативної переробки, логістики, світових цін та умов експортних контрактів.

Важливим є і те, що скорочення експорту олії може супроводжуватися зменшенням постачань шроту. Це окреме джерело валютних доходів, а також важливий продукт для тваринництва.

П'ять основних ризиків для української економіки

Перший ризик - зменшення валютної виручки. Соняшникова олія залишається однією з найбільших експортних товарних позицій України. Тривале обмеження її виробництва може збільшити дефіцит зовнішньої торгівлі товарами та зменшити надходження іноземної валюти від експортерів.

Другий ризик - погіршення фінансового становища аграріїв. Великі переробники є основними покупцями насіння соняшнику. Коли вони зупиняють закупівлі, сільгоспвиробники втрачають можливість швидко реалізувати врожай. Це може спричинити зниження закупівельних цін, збільшення витрат на зберігання та дефіцит обігових коштів перед наступною посівною кампанією.

Третій ризик - скорочення зайнятості та податкових надходжень. Зупинка виробництва зменшує завантаження працівників, підрядників, транспорту та сервісних компаній. Найбільш уразливими стають підприємства, для яких виробництво олії є основним видом діяльності.

Четвертий ризик - втрата частини міжнародних ринків. Якщо українські постачальники не зможуть вчасно виконувати контракти, іноземні покупці шукатимуть альтернативних виробників. Після відновлення роботи заводів повернення окремих клієнтів може потребувати додаткових витрат і цінових поступок.

П'ятий ризик - погіршення інвестиційної привабливості переробки. Зростання витрат на охорону, резервне енергозабезпечення, страхування, відновлення пошкодженого обладнання та фінансування запасів може зменшити рентабельність підприємств і стримувати інвестиції в нові виробничі потужності.

Особливу загрозу становить одночасний вплив кількох факторів: фізичних пошкоджень заводів, нестабільного електропостачання, труднощів із транспортуванням продукції та скорочення закупівель сировини.

У такій ситуації навіть підприємства, які безпосередньо не постраждали від ударів, можуть зіткнутися з проблемами ліквідності й логістики.

Екологічні наслідки атак на підприємства

Окремою проблемою стали екологічні збитки. За інформацією Міністерства економіки та довкілля України від 13 листопада, російський удар по Бандурському олійноекстракційному заводу агрохолдингу «Кернел» у Миколаївській області призвів до витоку соняшникової олії та забруднення понад 3,5 тис. кв. м земель.

Унаслідок атаки 12 листопада було пошкоджено чотири резервуари з олією, один із яких зруйновано повністю. Через пошкодження захисного обвалування частина продукції витекла за межі виробничого майданчика.

Станом на середину дня 13 листопада безпосереднього потрапляння олії до водного об'єкта не зафіксовано. На підприємстві проводили роботи з відкачування продукції та облаштування додаткових земляних бар'єрів.

Отже, економічні наслідки російських ударів по олійній промисловості охоплюють не лише пошкодження обладнання та втрату виробництва, а й витрати на ліквідацію екологічного забруднення.

Чи загрожує Україні дефіцит соняшникової олії

Попри масштаб оголошених зупинок, підстав говорити про неминучий дефіцит соняшникової олії на внутрішньому ринку наразі немає. За оцінкою асоціації «Укроліяпром», наведеною галузевим виданням Latifundist 13 листопада, річні потреби українського внутрішнього ринку становлять приблизно 400-500 тис. тонн соняшникової олії.

Це менш ніж 12% від обсягу виробництва у 2025/26 маркетинговому році.

Такий баланс свідчить про значний запас експортно орієнтованих виробничих потужностей. Навіть за умов вимушеного зниження переробки забезпечення внутрішніх споживачів може залишатися можливим завдяки наявним запасам і роботі підприємств, які не зупинилися.

Однак ситуація з цінами залежатиме не лише від фізичної наявності продукції. На них впливатимуть витрати на електроенергію, логістику, пакування, зберігання та відновлення виробництва.

Тому короткострокові перебої не обов'язково призведуть до дефіциту, але можуть збільшити витрати виробників і створити передумови для подорожчання готової продукції.

Які рішення необхідні для стабілізації галузі

На думку Experts Club, першочерговим завданням є створення умов для безпечного відновлення переробки та збереження фінансових зв'язків між заводами й аграрними підприємствами.

Ключове значення матимуть захист виробничих об'єктів, доступ до резервного електропостачання та оборотного фінансування, прискорення відновлювальних робіт і стабільність експортної логістики.

Окремої уваги потребує підтримка сільськогосподарських виробників, які через призупинення закупівель соняшнику можуть втратити значну частину поточних надходжень. Для них критичним є доступ до кредитування на період зберігання врожаю та підготовки до наступного виробничого циклу.

У довгостроковій перспективі важливо не допустити втрати українською економікою потужностей із переробки олійних культур.

У 2025/26 маркетинговому році майже весь вирощений в Україні соняшник був перероблений усередині країни. Це результат розвитку промислової інфраструктури, який дозволяє експортувати готову продукцію замість переважно сировини.

Масове переорієнтування на експорт насіння через тривалий простій заводів означало б послаблення саме тієї частини аграрної економіки, яка створює додаткові робочі місця, податкові надходження й експортну виручку.

Листопадові зупинки підприємств олійно-жирової галузі стали одним із найсерйозніших викликів для української агропереробки у 2026 році. Йдеться про промисловість, яка щорічно забезпечує понад $5 млрд експорту лише соняшникової олії та формує значну частину валютних надходжень аграрного сектору.

Якщо підприємства зможуть відновити роботу після стабілізації безпекової ситуації, частина негативних наслідків матиме тимчасовий характер.

Якщо ж зупинки триватимуть місяцями, наслідки можуть поширитися на сільськогосподарське виробництво, зайнятість, міжнародні торговельні контракти, фінансову стійкість підприємств і темпи економічного відновлення України.

Для економіки України важливо зберегти не лише можливість вирощувати соняшник, а й здатність переробляти його всередині країни. Саме від цього залежить, яку частину вартості аграрної продукції отримуватиме українська економіка.