Жовтень 2026 року виявився багатим на соціальні протести, які за часів соціальних мереж миттєво мають ефект пожежі. На чолі заворушень як завжди стоїть революційна Франція. Все почалося з протестів ліцеїстів, які незадоволені недофінансування системи освіти. Незабаром до заворушень долучились їхні батьки та анархісти.
Засоби масової інформації жваво обговорюють підґрунтя подій. Праві ЗМІ наголошують на активній участі у протестах емігрантів та називають їх ледь не жаркою «арабською осінню» у Парижі. Ліві ЗМІ звертають увагу на об’єктивний характер протестів, які мають глибоке соціальне коріння. Адже у часі синхронізувались декілька тенденцій. Світова економіка стрімко переходить у постіндустріальну добу. Штучний інтелект загрожує позбавити навіть тимчасових заробітків прекаріат, тобто клас, який не має стабільної роботи та вимушений працювати на фрілансі за строковими контрактами. Робототехніка позначається на перспективах навіть кваліфікованих індустріальних робітників. Європа взяла на себе левову частку підтримки України у війні з РФ.
Внаслідок цього зменшилися соціальні видатки та зросли відсотки з обслуговування кредитів, взятих на відновлення оборонного сектору. Все це відбувається на фоні культурно-політичних війн «старої» Європи і Трампа. З іншого боку, стрімко зростає дефіцит торговельного сальдо у відносинах Європи і Китаю. На негативні тенденції наклався енергетичний шок від війни в Перській затоці та блокади Ормузької протоки. Зазначені тенденції ведуть до згортання звичного рівня споживання та інфляційного подорожчання повсякденного життя. Як тут не згадати Тойнбі, який стверджував, що емігранти, які належать до іншого культурного простору, в союзі з маргіналізованими прошарками європейських суспільств здатні перетворитися із «зовнішнього пролетаріату» на «внутрішній пролетаріат».
У підсумку зіштовхуються ультраправі і ультраліві популісти, які створюють «революційний коктейль», від якого голова запаморочилася би у самого Маркса. Партія «Альтернатива для Німеччини», яка 20 жовтня 2026 р. визнала, що внаслідок хакерської атаки у відкритому доступі опинилася конфіденційна переписка активістів партії, закликала федеральний уряд більш відповідально поставитися до збереження соціального миру в Німеччині. Адже Франція, Іспанія, Італія вже палають у полум’ї соціальних протестів. Ініціативи, які висувають «генії кременевої долини» (вони ж у лівій риториці є технофашистами на кшталт Маска, Тіля і т.д.), щодо заміни обов’язкової праці на гарантований соціальний мінімум виплат всьому населенню, все ще виглядають комуністичною утопією.
Але питання, що робити зі світом праці, який під впливом штучного інтелекту звужується як шагренева шкіра, не має відповіді. І поки це так, палатимуть європейські міста у полум’ї соціальних протестів. Так вже було в Європі в 1848 році, коли від традиційного суспільства переходили до індустріального, і цей перехідний період, за якого з радянського анекдоту переходу до комунізму «у дорозі нікого не кормитимуть», обіцяє попереду десятиліття соціально-політичної нестабільності. Це тільки кінець початку, а не початок кінця.
Андрій Мартинов, доктор історичних наук, професор, експерт Інституту «Інтермаріум» з європейської та світової політики
