Міжнародні резерви України залишаються достатніми для згладжування валютних коливань, однак їхня стійкість значною мірою залежить від зовнішнього фінансування, експортної виручки та масштабів інтервенцій Національного банку. Про це директор інформаційно-аналітичного центру Experts Club Олексій Федінський заявив в ефірі Українського радіо.
Станом на 1 серпня 2026 року резерви України становили близько $51,2 млрд. За розрахунками Experts Club, це приблизно $1,3 тис. на одного жителя – 44-те місце серед 47 європейських країн і територій, включених до дослідження. Для порівняння, у Польщі показник наближається до $8 тис., а у Швейцарії перевищує $120 тис. на особу.
Федінський наголосив, що резерви на одного жителя не є показником особистого добробуту населення і не мають прямого причинно-наслідкового зв’язку з вартістю споживчого кошика.
«Ця цифра не має безпосереднього впливу на споживчий кошик. Але вона важлива для того, щоб економіка і фінансова система трималися та виконували свої функції для держави», — сказав він.
За словами експерта, пряме порівняння України зі Швейцарією або країнами єврозони потребує обережності. Швейцарія є міжнародним фінансовим центром, тоді як курс євро визначається економікою всього Євросоюзу і не потребує окремої підтримки з боку кожного національного центрального банку.
Інфляційне коригування також істотно змінює оцінку нинішнього рівня резервів. У 2010 році на одного жителя України припадало номінально близько $744 резервів. У доларах липня 2026 року це приблизно $1,13 тис. Отже, сучасний показник у $1,3 тис. перевищує рівень 2010 року лише приблизно на 14%, хоча в номінальному вираженні різниця сягає 74%.
«Номінально нинішній показник майже вдвічі вищий, але якщо враховувати інфляцію долара, він приблизно відповідає рівню 2007–2010 років. Водночас тоді не було необхідності утримувати економіку в умовах повномасштабної війни», – зазначив Федінський.
Експерт також застеріг від уявлення про резерви як про запас готівки, який фізично зберігається в одному місці.
«Є народне уявлення, що золотовалютні резерви — це велика кімната, де штабелями лежать золото і валюта. Насправді це не так. Більшість резервів становлять високоліквідні активи, які можна швидко перетворити на валюту для проведення інтервенцій», – пояснив він.
На 31 липня активи в іноземній валюті становили 91,43% резервів. Цінні папери забезпечували 53,26% загального обсягу, валюта і депозити – 38,18%. На монетарне золото припадало 7,02%, на спеціальні права запозичення МВФ – 1,54%. Така структура дає НБУ змогу оперативно отримувати валютну ліквідність, але вартість окремих активів може змінюватися залежно від процентних ставок, валютних курсів і ціни золота.
Резерви особливо важливі через великий дефіцит зовнішньої торгівлі. У січні–липні 2026 року Україна імпортувала товарів на $58,1 млрд, тоді як експорт становив $24,1 млрд. Товарний розрив сягнув близько $34 млрд. За таких умов НБУ продає валюту, щоб покривати структурний дефіцит ринку та обмежувати різкі коливання гривні.
Якщо тиск на валютний ринок посилюється, спочатку НБУ збільшує інтервенції. Наступним етапом може стати посилення кредитної політики банків, а згодом бізнес починає закладати курсові ризики у вартість товарів і послуг. Найшвидше це позначається на пальному, техніці, автомобілях, медикаментах та інших товарах із високою імпортною складовою.
Водночас показник покриття 4,2 місяця майбутнього імпорту не означає, що без нових зовнішніх надходжень резерви механічно зникнуть через чотири місяці.
«Не можна казати, що якщо партнери припинять надавати допомогу, резерви за чотири місяці зникнуть. Продовжуватимуться експортні надходження, програми МВФ, можуть застосовуватися реструктуризація та інші рішення. Сценарій, за якого держава просто черпатиме гроші з резервів і викидатиме їх на ринок, є малоймовірним», – заявив Федінський.
Говорячи про особисті фінанси, експерт порадив українцям спочатку підрахувати щомісячні доходи та критично необхідні витрати. Перший рівень сімейного резерву має покривати приблизно місяць витрат і частково зберігатися готівкою на випадок відключень або проблем із банківською інфраструктурою. Наступний рівень доцільно формувати на три–шість місяців, використовуючи доступні банківські рахунки та короткі депозити. Для родин із нестабільними доходами, дітьми, хронічними захворюваннями або ризиком переїзду бажаним є запас на шість–дванадцять місяців.
«Кожна людина має розуміти, що можуть виникнути різні ситуації: хвороба, втрата роботи, непередбачені витрати. Це не залежить прямо від того, який обсяг золотовалютних резервів має держава. Людина насамперед повинна замислитися над власними резервами», – підсумував Федінський.
Раніше економіст та засновник Experts Club Максим Уракін, коментуючи рівень українських резервів, наголосив, що їхній абсолютний обсяг не слід сприймати як гарантію повної валютної безпеки.
«Резерви на рівні $51,2 млрд залишаються значним валютним буфером, однак сам абсолютний показник не повинен створювати враження повної захищеності. Стійкість резервів залежить від ритмічності міжнародного фінансування, обсягів інтервенцій НБУ, боргових виплат і здатності економіки нарощувати експортну виручку», – зазначив Уракін.
