Люди, які відчувають самотність і нестачу соціальних контактів, у середньому мають вищий біологічний вік порівняно зі своїми однолітками. При цьому поєднання соціальної ізоляції та емоційної самотності пов'язане з найбільш вираженими ознаками прискореного старіння та підвищеним ризиком передчасної смерті.
Такого висновку дійшла міжнародна група дослідників на чолі з ученими китайського Центрально-Південного університету (Central South University), яка проаналізувала дані 309 746 жителів Великої Британії.
Результати дослідження Social Isolation, Loneliness, and Biological Aging Acceleration були опубліковані в науковому журналі Health Psychology, а докладний огляд роботи 4 листопада представило спеціалізоване видання PsyPost.
Самотність пов'язана зі збільшенням біологічного віку на кілька місяців
Дослідники використовували дані британської біомедичної бази UK Biobank. Середній вік учасників становив 56,4 року, 54% із них були жінками.
Спостереження за станом здоров'я та смертністю учасників тривало в середньому 14,4 року. Початкові відомості про стан здоров'я та соціальні контакти збиралися у 2006-2010 роках, а інформація про виживаність відстежувалася до липня 2023 року.
Для оцінювання біологічного віку використовувалася методика PhenoAge, яка дає змогу визначити фізіологічний стан організму на підставі біомаркерів крові, включно з показниками запалення та функціонування внутрішніх органів.
На відміну від хронологічного віку, який визначається кількістю прожитих років, біологічний вік відображає стан організму та може відрізнятися в людей одного року народження.
Після врахування соціально-економічних чинників, способу життя та наявних захворювань учені встановили, що в людей із найбільш вираженою соціальною ізоляцією показник біологічного віку був у середньому на 0,33 року, або приблизно на чотири місяці, вищим за очікуваний.
В учасників, які відчували виражену самотність, аналогічна різниця становила 0,24 року, або близько трьох місяців.
При цьому йдеться не про скорочення тривалості життя на зазначену кількість місяців, а про статистичну різницю в показниках біологічного віку.
У людей, які одночасно відчували соціальну ізоляцію та самотність, спостерігалися найбільш виражені відхилення.
Відсутність близької людини може мати особливе значення
Під час дослідження вчені розмежували два поняття: соціальну ізоляцію та самотність.
Соціальна ізоляція оцінювалася за об'єктивними ознаками, включно з проживанням на самоті, рідкісними зустрічами з друзями та родичами, відсутністю регулярної участі в групових заходах.
Самотність визначалася як суб'єктивне відчуття нестачі емоційної близькості та підтримки.
Аналіз показав, що проживання на самоті було пов'язане зі збільшенням розрахункового біологічного віку на 0,27 року. Відсутність людини, якій можна довіритися, відповідала збільшенню на 0,22 року, а відсутність участі в регулярних громадських заходах - на 0,17 року.
При цьому часте суб'єктивне відчуття самотності відповідало збільшенню показника на 0,14 року, а рідкісні зустрічі з родичами та друзями - на 0,09 року.
Таким чином, якість соціальних відносин може мати не менше значення, ніж кількість контактів з іншими людьми.
Дослідники звертають особливу увагу на роль емоційної підтримки. Людина може підтримувати широке коло соціальних зв'язків, але при цьому відчувати самотність через відсутність довірливих відносин.
Соціальна ізоляція пов'язана з підвищенням ризику смерті
Додатково вчені дослідили зв'язок соціальної ізоляції та самотності із загальною смертністю.
Згідно з отриманими результатами, збільшення показника соціальної ізоляції на один бал за використаною трибальною шкалою відповідало підвищенню відносного ризику смерті від будь-яких причин на 13,9%.
Збільшення показника самотності на один бал за окремою двобальною шкалою було пов'язане з підвищенням ризику смерті на 8,9%.
Також було виявлено статистичний зв'язок обох чинників із ризиком смерті від ішемічної хвороби серця та онкологічних захворювань.
При цьому дослідники встановили, що прискорене біологічне старіння пояснює лише невелику частину спостережуваного зв'язку між соціальною ізоляцією та смертністю.
Згідно зі статистичною моделлю, на зміни біологічного віку припадало близько 5,2% зв'язку соціальної ізоляції зі смертністю та 7,2% аналогічного зв'язку для самотності.
Це свідчить про те, що соціальна ізоляція може бути пов'язана зі станом здоров'я через кілька механізмів, включно з хронічним стресом, особливостями поведінки, фізичною активністю та запальними процесами.
Генетична схильність посилює сукупний ризик
Важливою частиною роботи стало вивчення взаємодії соціальних чинників із генетичною схильністю до прискореного старіння.
Дослідники розрахували для учасників полігенні показники ризику на підставі особливостей їхньої ДНК.
Виявилося, що генетичні та соціальні чинники діють переважно незалежно один від одного, однак їхні наслідки можуть підсумовуватися.
У людей із високою генетичною схильністю до прискореного старіння та вираженою соціальною ізоляцією біологічний вік був приблизно на 1,7 року вищим за очікуваний порівняно з учасниками, в яких обидва показники ризику були низькими.
За поєднання високого генетичного ризику із самотністю різниця сягала приблизно 1,85 року.
Учені також виявили, що зв'язок самотності з прискореним біологічним старінням був більш вираженим серед чоловіків, людей молодших за 60 років, учасників із низькими доходами та порушеннями сну.
Додатковий аналіз із використанням генетичних даних виявив статистичний зв'язок між схильністю до самотності та вищим біологічним віком. Водночас регулярне відвідування спортивних клубів та участь у релігійних спільнотах були пов'язані зі сприятливішими показниками старіння.
Однак ці результати не доводять, що соціальна активність сама по собі здатна уповільнювати або повертати назад біологічне старіння.
Що результати дослідження означають для суспільства
Автори роботи вважають, що соціальні зв'язки необхідно розглядати як один із чинників, пов'язаних зі здоровим старінням населення.
Особливе значення має не лише можливість регулярно спілкуватися з іншими людьми, а й наявність емоційної підтримки, довірливих відносин та участі в житті суспільства.
Водночас дослідники визнають обмеження своєї роботи. Біологічний вік учасників вимірювався одноразово, тому вчені не могли простежити, як зміна соціальних обставин впливає на швидкість старіння конкретної людини.
Крім того, результати не дають змоги остаточно встановити причинно-наслідковий зв'язок. Не виключено, що погіршення здоров'я саме по собі обмежує соціальну активність і посилює відчуття самотності.
Більшість учасників дослідження проживали у Великій Британії та мали європейське походження, тому отримані висновки потребують додаткової перевірки в інших країнах і культурних умовах.
Для остаточного підтвердження потенційного впливу соціальних контактів на біологічне старіння необхідні тривалі дослідження з повторними вимірюваннями біологічних показників, а також експерименти зі зниження соціальної ізоляції.
Проте результати роботи показують, що соціальне благополуччя та наявність підтримувальних людських відносин заслуговують на увагу поряд із фізичною активністю, харчуванням та іншими чинниками, пов'язаними зі здоров'ям і тривалістю життя.
Дослідження підготували Руї Мао, Цзяо Юань, Тунтун Чжан, Фань Ван, Юнь Чжун, Хаонань Юань, Фань Ян і Сінь Мен. Робота опублікована в журналі Health Psychology, який видається Американською психологічною асоціацією.
